Окисно-відновний потенціал

"Dzīvais un mirušais ūdens - pret brīvajiem radikāļiem un novecošanu".
"Жива та мертва вода - проти вільних радикалів та старіння".
"Його величність окисно-відновний потенціал (ОВП)."

РЕДОКС-ПОТЕНЦІАЛ ВИЗНАЧАЄ ВЛАСТИВОСТІ ЖИВОЇ ВОДИ

На Заході поширена думка, що чимало антиоксидантів нейтралізують вільні радикали шляхом віддачі їм свого електрона. В результаті такої реакції вони самі перетворюються у вільний радикал, а слабший і не здатний завдавати шкоди, потім шляхом складних біохімічних перетворень виводиться із організму.

Цілком можливо пояснити таким чином і механізм антиоксидантної дії живої води, з огляду на її негативний редокс-потенціал, який вказує на перевагу відновлювачів та, зокрема, активного негативного водню та електронів.

Редокс-потенціал живої води (відносно хлор-срібного електроду порівняння) – від –70 до –200 мВ

Для вимірювання редокс-потенціалу використовують апарат іономер, одиниця виміру – мілівольт. При вимірі апарат показує певне числове значення зі знаком плюс або мінус, це і є редокс-потенціал розчину.

Людський організм — водний розчин

Як вже було сказано вище, редокс-потенціал характеризує активність відновлювачів або окислювачів будь-якого розчину (тобто здатність цього розчину віддавати або приймати електрони).

Відновлювачі і окислювачі завжди присутні в будь-якому водному розчині (крім дистильованої води).

Людський організм як раз і є (хоч як парадоксально це звучить) яскравим прикладом складного, живого водного розчину.

Ми є водяними істотами в повному розумінні цього слова. Наше тіло складається з води на 65%, мозок — на 85%, скловидне тіло ока — на 99%. В крові міститься 83% води, у жировій тканині — 29%, у скелеті — 22% і навіть у зубній емалі — 0,2%.

Так як у всіх водних розчинах присутні окислювачі і відновлювачі, то ми (хоча це дуже важко уявити) є своєрідним набором окислювачів і відновлювачів, які постійно перебувають у взаємодії (реакції) один з одним.

Таким чином, редокс-потенціал відіграє величезну роль у нашому житті. Роль, яку сучасна медицина ще не зовсім зрозуміла, але натомість все більше розуміють біологи і біофізики. 

Технічні можливості вимірювання редокс-потенціалу у живих організмах поки обмежені за багатьма досить об'єктивними причинами. Так, при вимірюванні редокс-потенціалу крові або клітини неможливо уникнути контакту з киснем повітря та електродами. До того ж вимірювання доводиться вести шляхом впровадження електродів та порушення цілісності тканин, що саме по собі спотворює значення редокс-потенціалу. Мабуть, найбільш повна інформація по вимірюванню та розрахунковими даними редокс-потенціалу крові та внутрішніх тканин міститься у книзі В. І. Прилуцького та В. М. Бахіра «Електрохімічно активована вода: аномальні властивості, механізм біологічної дії» (Москва, 1997).

Редокс-потенціал для конкретних окисно-відновних пар можна розрахувати за формулою Нернста з урахуванням рН-показника. Ці обчислення показали для артеріальної крові з показником рН = 7,4 теоретичне значення редокс-потенціалу +200 мВ, а для венозної крові приблизно +150 мВ (розрахунки проведені у системі водневого потенціалу).

Вимірювання водневим електродом дуже незручні. Тому в усьому світі користуються хлорсрібними електродами, за допомогою яких та проведено всі виміри, результати яких наведені у цій книзі. Для переходу в цю систему із значень водневої системи забирають 201-207 мВ в залежності від температури. Перекладаючи дані теоретично розрахованих значень редокс-потенціалу у звичні мілівольти та в систему хлорсрібного електрода, отримуємо:

  • артеріальна кров має розрахунковий редокс-потенціал приблизно –7 мВ;
  • венозна кров має розрахунковий редокс-потенціал приблизно –57 мВ.

Розрахункові дані редокс-потенціалу крові підтверджуються вимірами, проведеними групою вчених у Німеччині (Сталлер, Хоффман та інші).

Редокс-потенціал продуктів

Але не тільки «людський розчин» характеризується редокс-потенціалом.

Кожна рідина, яку ми п'ємо, має редокс-потенціал. А значить, разом з рідиною (водою, соком, мінералкою) ми отримуємо не тільки набір вітамінів, мінералів або мікроелементів, але окислювачі та відновлювачі, протони й електрони.

І тому, відому фразу «Ти є те, що ти їси» з позиції сучасної науки можна цілком правомірно замінити іншим висловлюванням: «Ти є те, що ти п'єш».

Я провела більше сотні вимірювань редокс-потенціалу напоїв — так би мовити, рідких продуктів харчування. Виміри проводилися за допомогою срібного хлорсрібного електрода на іономірі компанії «GREISING»

Редокс-потенціал кока-коли — 300±25 мВ

Редокс-потенціал зеленого чаю з ванільною добавкою — 85±10 мВ

Редокс-потенціал томатного соку — 36±15 мВ

Редокс-потенціал червоного вина — 49±15 мВ 

 

Редокс-потенціали деяких напоїв

Продукт

Редокс-потенціал

Яблучний сік

+112±15 мВ

Виноградний сік

+150±15 мВ

Розчинна кава

+70±15 мВ

Томатний сік

+36±15 мВ

Чорний чай

+65±15 мВ

Зелений Чай

+50±15 мВ

Кока-кола

+300+350 мВ

Оцтова 5-відсоткова кислота

+400±15 мВ

Червоне вино

+50±15 мВ

Водопровідна вода

+150+350 мВ

Вимірювання показують, що напої, які ми вживаємо, мають різний редокс-потенціал, що дає уявлення про те, окислювачі або відновлювачі у ньому переважають. Ці виміри підтверджують вже наявні знання: так, наприклад, широко відомі антиоксидантні властивості зеленого чаю (він має досить низький редокс-потенціал), червоне вино також має антиоксидантні властивості та у невеликих (увага!) кількостях знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань. Томати мають антиоксидантні та протипухлинні властивості (найбільш низький редокс-потенціал серед усіх рідин).

Редокс-потенціали продуктів відрізняються у залежності від того, де вони були зроблені. Професор Хоффманн, один із відомих авторитетів Німеччини в області вимірювання редокс-потенціалів продуктів харчування, на підставі тисячі вимірювань дійшов до висновку, що екологічно чисті соки, які у Німеччині називають «біо», мають більш низький редокс-потенціал, ніж звичайні соки, отримані в результаті масового виробництва.

А ось кока-кола широко відома своїми окисними та оксидантними властивостями (вона має дуже високий редокс-потенціал, він тільки трохи нижче потенціалу 5% -відсоткової оцтової кислоти!).

Про Кока-колу хотілося б сказати окремо.

«Ода» кока-колі.

Кока-кола - найпопулярніший та доступний напій, що продається на кожному перехресті. Вона відноситься до групи лимонаду-газованої води і складається з цукру, води, барвників, смакових добавок, ароматизаторів та консервантів.

Ця «живильна» суміш насичується під тиском вуглекислим газом (тим самим, який ми видихаємо), що аж ніяк не надає напою корисних якостей, але створює масу незручностей: через деякий час через підвищення температури в шлунку газ починає розширюватися та виділяється в стравоході. Тому газовані напої так часто викликають печію та відрижку. 

Вгамувати спрагу таким напоєм неможливо — вміст цукру в ньому високий, та після першого відчуття втамування спраги через деякий час знову хочеться пити.

Майже всі лимонади містять кофеїн — та в чималих дозах. Як відомо, кофеїн — це слабкий наркотик, що викликає звикання, що робить споживання лимонадів необхідністю, особливо у дітей. А кока-кола містить ще й екстракт рослини кока — традиційного наркотичного засобу американських індіанців.

Спробуйте самі вдома провести експеримент: візьміть шматочок м'яса, залийте його кока-колою та слідкуйте, за скільки часу вона його повністю розчинить — «з'їсть». А тепер уявіть на хвилину, що кока-кола робить з емаллю зубів або слизової оболонкою шлунка.

Вода — продукт харчування номер один

Редокс-потенціал водопровідної води залежить від її мінерального складу та хлорування.

Редокс-потенціал водопровідної води — від 150 до 350 мВ

Хлорування води. Хлорування, що застосовується для дезінфекції води, звичайно, величезне благо. Завдяки йому людство позбулося епідемій холери та інших інфекційних захворювань, що унесли мільйони життів. Але зараз ми платимо за це досить високу ціну.

При аналізі хлорованої водопровідної води серед іншого виявляються сполуки хлору, від одних назв яких вже можна впасти в смуток. Наприклад:

  • хлороформ — анестезуючий агент;
  • чотирихлористий вуглець — засіб для виведення плям;
  • трихлоретилен — токсичне з'єднання;
  • дихлоретан — клей для органічного скла.

Заспокійлива інформація: в тих концентраціях, в яких ці речовини містяться в питній воді, вони не можуть викликати отруєння.

Тривожна інформація: згідно з останніми токсикологічними дослідженнями, ці та ряд інших хлорпохідних з'єднань мають канцерогенні та мутагенні властивості. Останнім часом виявлено зв'язок споживання хлорованої води зі збільшенням ризику виникнення раку прямої кишки, сечового міхура, сечовивідних шляхів, мозку.

Це відбувається тому, що сполуки з вмістом хлору утворюють з органічними сполуками, що містяться у воді, так звані тpіхлоpметани, що відносяться до з'єднань канцерогенної небезпеки, тобто викликають утворення злоякісних пухлин. Згідно з даними Національного онкологічного інституту США, на рахунок хлору, що міститься в питній воді, можна віднести близько 2% випадків захворювань на рак нирок та печінки. Крім того, хлорування підвищує редокс-потенціал води, тобто її здатність до окислення.

Неважко помітити, що редокс-потенціали більшості рідких продуктів лежить в області, що значно перевищує фізіологічні значення організму, та є по відношенню до нього окислювачами, які, потрапляючи в організм, окислюють його.

Коли рідини, що мають значно більший редокс-потенціал, ніж кров та внутрішнє середовище людини, проникають до тканини людського організму, вони забирають електрони від клітин та тканин, які на 70-80% складаються з води. В результаті цього біологічні структури організму (клітинні мембрани, органели клітин, нуклеїнові кислоти та інші) зазнають окислювального руйнування. Процеси окислення біологічних об'єктів ведуть до вільного радикального окислення та лежать в основі виникнення та розвитку багатьох хвороб.

Методика щоденного вживання живої води

Рекомендований редокс-потенціал живої води для щоденного пиття — від 50 до – 70 мВ, максимально наближений до фізіологічних значень редокс-потенціалу у крові та тканинах організму.

Її рекомендується пити:

- хворим на хронічні захворювання, що протікають на тлі оксидативних порушень - по 250-300 мл на день;
- практично здоровим людям - по 150 мл на день для корекції дисбалансу окислювачів, що надходять з напоями, роблячи перерву на 2 тижні через кожен місяць пиття.

Здоров'я Вам та добробуту!

Із книги Ашбах Д. С